| 
   
 Тарас Шевченко«І широкую долину»
| І широкую долину,
 І високую могилу,
 І вечернюю годину,
 І що снилось-говорилось,
 Не забуду я.
 
 Та що з того? Не побрались,
 Розійшлися, мов не знались.
 А тим часом дорогії
 Літа тії молодії
 Марне пронеслись.
 
 Помарніли ми обоє —
 Я в неволі, ти вдовою,
 Не живем, а тілько ходим
 Та згадуєм тії годи,
 Як жили колись.
 
 
 
 | 
 |